Регіональна економіка -- 2025 рік, №2(116)

Досліджуються процеси та трансформаційні зміни на деокупованих територіях. обґрунтовуються підходи до їх відновлення і просторового розвитку. Акцентовано на нормативно-правових вимогах функціонування деокупованих територій. Охарактеризовано методику аналізу, оцінювання та обґрунтування рішень стосовно деокупованих територій, що передбачає структуризацію системи в розрізі п’яти детермінант (просторових, економічних, соціальних, часових, управлінських) та їхніх взаємозв’язків і взаємодій. На прикладі кількох громад охарактеризовано основні трансформації, що відбулися на деокупованих територіях. Оцінка ситуації та основних змін на деокупованих територіях ураховує такі інтегральні характеристики, як продуктивна спроможність, безпечність та інклюзивність середовища, соціальні процеси та рівень життя, фінансова залежність і бюджетна політика, нематеріальні трансформації та наслідки війни. Визначено пріоритети розвитку деокупованих територій: інвентаризація та систематизація даних, посилення стійкості регіону та організації безпеки середовища, напрацювання механізмів територіального співробітництва, інтенсифікація проєктних робіт з оновлення містобудівної документації та розроблення комплексних планів просторового розвитку, а також стимулювання економічної активності. 

деокуповані території, деокупація, російська агресія, просторовий розвиток, післявоєнне відновлення, територіальні трансформації, наслідки війни, регіональна політика 

Проаналізовано цифрові рішення для запобігання корупції на публічній службі громад в Україні. Розглянуто основні інструменти електронного врядування: система державних закупівель Prozorro, електронне декларування, відкриті реєстри та онлайн-платформи громадського контролю. Окреслено роль відкритих даних у забезпеченні прозорості державного управління та мінімізації корупційних ризиків. Особливу увагу приділено використанню в боротьбі з корупцією штучного інтелекту, автоматизованих систем аналізу та блокчейн-технологій. Досліджено вплив цифрових технологій на підвищення підзвітності державних службовців, зменшення можливостей для зловживань і покращення ефективності управлінських процесів. Окремо розглянуто основні виклики, що стоять перед цифровими антикорупційними ініціативами в Україні, зокрема недостатній рівень цифрової грамотності, ризики кібератак, низька ефективність законодавчого регулювання та опір з боку корумпованих груп. Визначено перспективи розвитку цифрових рішень у сфері протидії корупції, включно з розширенням відкритих реєстрів, упровадженням інноваційних технологій та посиленням міжнародної співпраці у сфері цифрової безпеки. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення цифрових антикорупційних механізмів, підвищення рівня громадського контролю та покращення доступу до інформаційних ресурсів. 

корупція, цифрові технології, публічна служба, електронне врядування, територіальна громада, антикорупційні механізми, цифровізація 

Оцінено стан довкілля на основі домінант антропогенного навантаження в регіонах України. Зазначено, що ефективна державна екологічна політика потребує створення сучасної інформаційно-аналітичної бази, поєднання теоретичних, польових і лабораторно-аналітичних досліджень стану атмосферного повітря, водних екосистем, екосистем суходолу, поводження з відходами й демографічних змін. На основі оціночних результатів дослідження регіонів України за зведеними та інтегральними індексами антропогенного навантаження та їхніми індикаторами виокремлено такі рівневі градації стану довкілля: сприятливий, помірний, задовільний і напружений. Сприятливий стан визначено в п’ятьох регіонах: Закарпатській, Житомирській, Чернівецькій, Волинській і Чернігівській областях. Помірний стан спостерігається в Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській, Херсонській, Київській, Черкаській, Кіровоградській, Івано-Франківській, Вінницькій та Полтавській областях. Задовільний стан характерний для Миколаївської, Харківської, Одеської, Сумської, Львівської і Луганської областей. Напружений стан зафіксовано в м. Києві, Запорізькій, Донецькій та Дніпропетровській областях. Зазначено, що показники оцінювання стану довкілля мають бути відкритими для оновлення і корегувань відповідно до нових даних моніторингових досліджень. 

атмосферне повітря, водні екосистеми, екосистеми суходолу, відходи, оціночні показники та індикатори, стан довкілля 

Проаналізовано інформацію щодо рейтингів українських університетів, складених експертними організаціями на основі відповідних критеріїв оцінювання освіти. Виявлено, що суттєвим фактором якості освіти є ступінь упровадження новітніх освітніх технологій. На основі аналізу трендів розвитку освіти встановлено, що у 2025 р. освіта трансформуватиметься під впливом технологій, які змінюють її конфігурацію, передусім штучного інтелекту. Зазначається, що традиційна модель фронтального навчання не відповідає потребам сьогоденного суспільства, в якому відбуваються швидкоплинні процеси, а тому такі навички, як емоційний інтелект і комунікація, стають дедалі більш важливими. Обґрунтовано обов’язковість наявності в кожній громаді стратегічного плану розвитку освіти з відповідною компонентою технологічного забезпечення, що допоможе скоординувати бюджетне планування в частині ефективного цільового використання ресурсів, а мещканці громади краще розумітимуть спільну мету й пропонуватимуть власні вміння та навички для її досягнення. Визначено проблеми формування екосистеми галузі освітніх технологій в Україні на регіональному рівні та розроблено пропозиції щодо вирішення цих проблем. 

освіта, освітні технології (EdTech), регіональні освітні системи, капітальні інвестиції, цифровізація 

Доведено доцільність диверсифікації економіки сільських територій завдяки розвитку харчової переробки, зеленої енергетики, креативних індустрій, сільського туризму, цифрових сервісів і логістики. Досліджено інноваційні інструменти цифрової трансформації за моделлю Smart Village, які передбачають запровадження електронних публічних послуг, розвиток е-комерції, віддаленої зайнятості та використання відкритих даних для управління громадами. Установлено, що розвиток людського капіталу через STEM-освіту, дуальні програми, підвищення кваліфікації та інклюзивні практики є базовою умовою конкурентоспроможності. Доведено значущість інфраструктурної модернізації та просторового планування як чинників інтеграції сільських територій у національний та європейський простір. Визначено пріоритетність «зеленої» трансформації, що ґрунтується на сталих практиках землекористування, раціональному водокористуванні, підтримці біорізноманіття, екоплатежах і створенні екокластерів. Досліджено роль європейської інтеграції та міжнародної співпраці як каталізатора фінансування, трансферу знань і відкриття експортних каналів. Підкреслюється необхідність формування дієвих інституційних механізмів – стратегічних планів громад, державно-приватного партнерства, муніципальних фінансових інструментів і регуляторних інновацій. Доведено, що операціоналізація стратегій через матрицю «напрям – інструмент – очікуваний ефект» та системне управління ризиками створюють підґрунтя для післявоєнної відбудови, підвищення якості життя та довгострокової стійкості сільських громад. 

сільські території, система, підхід, сільське господарство, агропромисловий комплекс, сільський розвиток, потенціал 

Стаття присвячена умовам формування конкурентоспроможності аграрної сфери, до яких віднесено стратегічні пріоритети та напрями людського розвитку. Виділені основні стратегічні пріоритети, такі як продовольча безпека, організаційний трансформінг, розвиток територій, природні чинники, інноваційна активність, які формують економіко-управлінську систему. Для реалізації стратегічних пріоритетів діє соціоекономічна система напрямів людського розвитку. Взаємодія систем створює базис для стратегічної конкурентоспроможності. 

аграрна сфера, фермерство, інновації, стратегічні пріоритети, людський розвиток, людський потенціал, конкурентоспроможність, стратегічний розвиток 

Проаналізовано сучасний стан банківської системи України в умовах повномасштабної війни, що спричинила глибокі трансформації у фінансовому секторі. Розглянуто проблематику зменшення кількості платоспроможних банків, зростання ролі державних установ і скорочення присутності іноземного капіталу. Акцент зроблено на концентрації активів у великих банках, що одночасно підвищує стійкість і загрожує конкуренції. Проаналізовано переорієнтацію банків на фінансування держави через інвестування в ОВДП і депозитні сертифікати НБУ замість кредитування бізнесу й населення. Оцінено фінансові результати банків: збитки 2022 р. змінилися прибутковістю завдяки антикризовим заходам НБУ. Виокремлено ключові проблеми, а саме: зростання проблемних активів, кредитні ризики, обмежене фінансування реального сектору. Наголошується на адаптивності банківського сектору, поступовому нарощуванні депозитної бази, упровадженні цифрових технологій та вдосконаленні систем управління ризиками. Зазначено, що подальший розвиток банківської системи України має ґрунтуватися на стратегічних орієнтирах, які враховують необхідність підтримки економічного відновлення, підвищення фінансової стійкості, розширення доступу до фінансових послуг та зміцнення довіри до банківських інститутів у післявоєнний період. 

банківська система України, фінансова стабільність, збройний конфлікт, антикризова політика, стратегічні орієнтири 

Досліджено значення фінансових послуг для розвитку регіональної економіки. Акцент зроблено на їхню роль у зміцненні місцевої економічної інфраструктури та забезпеченні сталого економічного зростання. Проаналізовано процес інтеграції фінансових інститутів у регіональні економічні механізми, який сприяє підтримці підприємницької діяльності, зокрема малого та середнього бізнесу, активізації інвестиційних процесів і підвищенню добробуту населення. Водночас висвітлено проблеми недостатнього моніторингу діяльності фінансових установ у регіоні, що зумовлює ризики поширення нелегальних фінансових структур, послаблення контролю за рухом фінансових ресурсів і зростання рівня економічних зловживань. Для подолання їх обґрунтовано необхідність розвитку в регіонах фінансово-консультаційних центрів, які забезпечуватимуть доступність кредитних ресурсів, підвищення прозорості фінансових операцій і формування довіри до фінансової системи, що сприятиме довгостроковій стабільності та сталому розвитку регіональної економіки. 

регіональна економіка, регіональні ринки, сталий розвиток, фінансова послуга, валовий регіональний продукт, регіональний ринок фінансових послуг, стимули розвитку ринку фінансових послуг 

Досліджено проблеми створення та функціонування індустріальних парків в Україні, зокрема недостатньої кількості або повної відсутності учасників індустріального парку, що вказує на невідповідність обсягів залучених інвестицій та створених робочих місць, інших переваг, які обґрунтовані у концепціях. Реальні досягнення стану низки індустріальних парків в Україні з 2014 р. до теперішнього часу залишаються на рівні внесення їх до державного Реєстру індустріальних парків. Зазначено, що рішеннями Кабінету Міністрів України окремі індустріальні парки вилучені з Реєстру як такі, що не розпочали діяльність, не звітували. Розкрито причини неефективності створення таких парків, декларативність концептуального обґрунтування, а також недостатність маркетингових досліджень територій місцевого самоврядування та громад, галузевої складової як реальної основи успішної діяльності індустріального парку на цих територіях. Запропоновано окремі підходи до проведення аналізу та оцінювання територій, громад і суб’єктів, які стають ініціаторами створення індустріальних парків. 

індустріальний парк, територіальна громада, пріоритетні галузі, концепція, керівна компанія, інвестиції, інвестиційна привабливість, маркетингові дослідження 

З огляду на потребу у формуванні релевантної управлінської звітності та забезпечення інформаційної підтримки рішень, спрямованих на підвищення ресурсоефективності, запропоновано вдосконалену класифікацію витрат у розрізі відповідності їх принципам циркулярної економіки, що дає підприємствам змогу об’єктивніше оцінювати ефективність реалізованих соціально відповідальних ініціатив. На прикладі хлібопекарського підприємства розроблено деталізований робочий план рахунків для основного та вторинного виробництва, який враховує витрати на зворотну логістику, сортування, повторну обробку, зберігання та реалізацію продукції із вторинної сировини. Висвітлено кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, які забезпечують облік господарських процесів у межах циркулярних бізнес-моделей. Запропоновано модифіковану формулу рентабельності, яка враховує не лише доходи та витрати, але й альтернативні доходи (від переробки, утилізації тощо), зекономлені ресурси та екологічні витрати. Удосконалено підхід до розрахунку точки беззбитковості. Практичне впровадження запропонованих інструментів дасть підприємствам змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення, оптимізувати витрати, ефективно управляти відходами, підвищити ресурсоефективність і сприяти досягненню цілей сталого розвитку на регіональному рівні. 

облік витрат, собівартість продукції, аналітичний облік, управлінська звітність, рентабельність, точка беззбитковості, циркулярна економіка, сталий розвиток, соціальна відповідальність